ПОЦІНУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. поцінува́ти. — Він ще не звик до… ну, до громадського, а не особистого поцінування всяких таких… питань (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 148).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 461.