ПОЦІ́ННИЙ, а, е, розм. Підхожий ціною. [Данченко:] Це земля добра і поцінна, і нема так близько іншої (Гр., II, 1963, 512); Ярмарок, зрозуміла річ, його цікавить надзвичайно: чи поцінна тепер худоба (Кос., Новели, 1962, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 461.

Поцінний, а, е. По цѣнѣ подходящій, недорогой.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 390.