ПОЦІЛУ́НКОВИЙ, а, е. Стос. до поцілунку. Я в чаду солодких мрій Припав до уст і млів, Той поцілунковий напій Мене труїв, труїв (Вороний, Вибр., 1959, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 461.