ПОЦЯ́ТА́ТИСЯ, я́та́юся, я́та́єшся, док., діал. Цятатися якийсь час. Розчумав [Василь] трохи, що бояри цятаються, та й дума: «Ке лишень, поцятаюсь я он з тою дівчиною» (Кв.-Осн., II, 1956, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 462.

Поцятатися, та́юся, єшся, гл. Сыграть въ четъ и нечетъ. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 390.