ПОЦИГИ́КАТИ, аю, аєш, док., розм. Цигикати якийсь час. Довбня, наструнчивши скрипку, поцигикав-поцигикав і вийшов насеред хати (Мирний, III, 1954, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 460.