ПОЦЕЙБІ́ЧНИЙ, а, е, поет. Те саме, що земни́й 2; протилежне потойбічний. Загострювався ніс восковий [Гоголя], Чорніли кола круг орбіт. — А плюшкіни і хлестакови Сквернили поцейбічний світ (Рильський, II, 1960, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 460.