ПОЦВЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, док., розм. Цвенькати якийсь час. Видно, їй хотілось ще затриматися біля столу, може, трішки й поцвенькати з молодим офіцером (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 460.

Поцвенькати, каю, єш, гл. Поговорить на непонятномъ языкѣ. Жид поцвенькав до жидівки, а тоді й каже.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 389.