ПОХРЕ́СТИНИ, тин, мн., заст., розм. Святкування на другий день хрестин. Того таки дня Карпа й Мотрю покликав їх кум у шинок полоскати повивач після похрестин (Н.-Лев., II, 1956, 373); Знали ж бо його як.. чоловіка, який полюбляв, як то кажуть, не тільки хрестини, але й похрестини (Мельн., Коли кров.., 1960, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 458.

Похрестини, тин, ж. мн. Празднество на второй день крестинъ. То-же, что и проди́рини, очедирини. Мил. 27.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 389.

похре́стини — старовинний об­ряд святкування на другий день з нагоди хрестин; в шинку частують кумів, бабу-сповитуху та інших гостей коштом матері, бо дитину колись причисляли до роду матері (звичай іде від часів матріархату); див. ще повива́ч.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 475.