ПОХИЛИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Хилитати якийсь час; хилитнути кілька разів. Ой затну я барду в дуба та й похилитаю (Коломийки, 1969, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 446.