ПОХВАТИ́ТИСЯ, ачу́ся, а́тишся, док., діал.

1. Встигнути за ким-небудь. Якби в службі добре, то за панами не похватився б (Укр.. присл.., 1963, 33).

2. Спохватитися. Лікар.. затарабанив поради: — Гуляйте, спіть, їжте. — Потім похватився і з нотками співчуття в голосі сказав: — Всяку хворобу можна вилікувати (Панч, На калин. мості, 1965, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 445.