ПОХА́ПЛИВІСТЬ, вості, ж.

1. Властивість за знач. поха́пливий 1. [Аркадій:] Він, Лідо, встиг подати товаришу Бересту свої зауваження до твого проекту.. Як тобі подобається така похапливість, швидкість! (Корн., І, 1955, 100).

2. Стан за знач. поха́пливий 2. Усі біля молотарки без похапливості у чітких вивірених рухах, немов аж урочисті (Головко, І, 1957, 351).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 443.