ПОФАРБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пофарбува́ти. Велика хата пофарбована синім, по стінах картки друковані, яскраві малюнки (Л. Укр., IV, 1954, 220); Якщо старі будинки були обведені дерев’яними огорожами, то нові пишалися дротяними сітками, пофарбованими у спокійний, сталевий колір (Вільде, Сестри.., 1958, 109); Двадцять горнят і мисочок відразу було запаскуджено усякими.. красилами, чорнилами; у всіх наймичок кінці носів були пофарбовані (Хотк., II, 1966, 34); Через широкий край веселки.. було ясно видко зелене море, білі гребені на хвилях, пофарбовані то червоним, то жовтим, то синім кольором веселки (Н.-Лев., II, 1956, 234); // у знач. прикм. Бачила [Надійка], як ворушаться повні, пофарбовані губи та тьмяно полискують скельця чорних окулярів (Коз., Листи.., 1967, 233); Пішла Галинка в школу. Пішла попервах у пофарбованій полотняній спідничинці (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 43); // пофарбо́вано, безос. присудк. сл. Курей, щоб не плутати (вони були причиною сварки), старанно пофарбовано (Гончар, Тронка, 1963, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 442.