ПОТІ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поті́шити. Семен танцював з Гапкою, своєю зарученою; сьогодні він був трохи потішений, — Гапка поговорила з ним «по добрості» (Л. Укр., III, 1952, 564); Клим пішов, не дуже потішений новою зустріччю з Лідією (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, II, 1952, 442).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 412.