ПОТІ́ПАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до потіпа́ти. Коноплі потіпані.

2. у знач. прикм., перен. Виснажений, підтоптаний, пошарпаний. За столиками [в ресторанчику] таки добре потіпані суб’єкти (Брат., Крапка.., 1959, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 410.