ПО́ТІМ, присл.
1. Після чого-небудь (для позначення послідовності у часі). Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім (Укр.. присл.., 1955, 319); Коло осіннього Миколи, Обідрані, трохи́ не голі, Бендерським шляхом уночі ішли цигане.. Ішли, ішли, а потім стали (Шевч., II, 1963, 303); Дочка глянула на матір, потім на батька і знову перевела очі на матір (Мирний, IV, 1955, 223); Урядник люто підняв нагайку, махнув нею в повітрі, потім скочив на коня, всадив в боки шпори і, як чорт, майнув од церковної огорожі (Стельмах, І, 1962, 460); // Через деякий час, іншим разом; згодом, пізніше. Таким він зробився красенем невимовленним [невимовним].., що хто його уперше стрічав, то й стане перед ним й оніміє, і потім ніколи вже не зміг забути його обличчя красного (Вовчок, І, 1955, 346); Борців не лякають пригоди: Шлях, мочений кров’ю та потом, Нас виведе в панство свободи, Не нині, не завтра, так потім! (Граб., І, 1959, 367); Саме з Кам’янки вперше, року 1821, приїхав у гурті друзів Пушкін до Києва, де бував і потім (Рильський, X, 1962, 26).
◊ На по́тім — на пізніший час, до іншого разу. Онися одклала хрестини на потім, а тим часом, того ж таки дня, послали по селі титарку просити хазяйок «на родини» (Н.-Лев., III, 1956, 108); — Я б теж на твоєму місці не здавався Саві Йосиповичу! Стій на своєму!.. — Я не збираюсь з ним воювати. А ти свій войовничий запал прибережи на потім (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 155).
2. Одразу за ким-, чим-небудь, услід за кимсь, чимсь (для позначення послідовності у просторі); далі. Чисте незаросле місце то зужувалося [звужувалось], то місцями розходилось ніби озерце, то йшло між очеретами, неначе широка річка, потім знову зужувалось (Н.-Лев., II, 1956, 236); Видко було, як цілим морем плили кудись ще зелені ниви, дев’ятсот десятин панського поля, що спускалося часом у балку, а потім здіймалося знову, як хвиля (Коцюб., II, 1955, 384); Подали команду рушати. Попереду пішли, не розосереджуючись, стрілецькі роти, потім штаб батальйону, потім рота Брянського (Гончар, III, 1959, 66).
3. у знач. спол. Крім того, також (звичайно позначає перехід до наступної думки або висновку). [Амфіон:] Не може він всього розруйнувати:.. що-небудь же лишиться нам. А потім ще й завтра буде день (Л. Укр., І, 1951, 450); — Не ми будемо стріляти з тих гвинтівок, то вони — по нас. Зволікати не можна і дня! Та й потім — хіба ж ми у відкриту? Ми на військову хитрість підемо: без шуму, без пострілу (Головко, II, 1957, 468).
4. розм. Те саме, що поготі́в. Медок соло́док, а патока й по́тім (Номис, 1864, № 7489); — Вони й дома все одмикують од роботи, а в полі — й потім (Н.-Лев., III, 1956, 124).
5. у знач. прийм., діал. Після. Мотря обнімала сина і теж плакала. Потім того цілувалася з сватами (Мирний, І, 1949, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 410.