ПОТЯ́ТИ, тну́, тне́ш, док., перех., заст.

1. Убити, зарубати. — Жеребець його вельми призвичаєний до свого пана, його треба потяти! (Загреб., Диво, 1968, 149).

2. Зрізати, зрубати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 440.

Потяти, тну́, тне́ш, гл. Изрубить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 384.