ПОТЯГТИ́ див. потягну́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 439.

Потягти, гну, неш, гл.

1) Потянуть. Потягни за кінець, то воно й роз’яжеться. Потягни ломаку до себе.

2) Потащить, повезти. Тут, брате, коні не потягнуть. О. 1861. IV. 57.

3) Потащиться, пойти. ЗОЮР. І. 13. Де ж Ярема? Взявши торбу, потяг у Вільшану. Шевч. 134. Потяг за ворота. Св. Л. З.

4) — за ким. Взять чью сторону. Алв. 111. За нас руку потяг. Сим. 231.

5) См. Потягати 2, 3.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 384.