ПОТЯ́ГНЕНИЙ, ПОТЯ́ГНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потягну́ти, потягти́. Промайнув мій погляд, немов потягнений невидимою силою, до дверей кімнати (Коб., І, 1956, 529); // потя́гнено, потя́гнуто, безос. присудк. сл. Потягнено його з дому, страхано в’язницею, карами, засланням… (Коцюб., І, 1955, 162).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 436.