ПОТЯ́, я́ти, с., діал. Пташеня. Сіло потя на ворота (Коломийки, 1969, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 435.

Потя, тя́ти, с.

1) Птенецъ; цыпленокъ. Вх. Пч. II. 11. Стало потя на ворота та й пів, та й пів. Гол. III. 438. Ум. Потя́тко. А з потятком своїм всю ніч розмовляли. Гол. III. 387.

2) — татарське. Чайка. Вх. Пч. II. 15.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 384.