ПОТЬО́ХКУВАТИ, ує, недок. Тьохкати час від часу. Десь на верхів’ях дерев, не діждавшись вечора, уже потьохкували перші солов’ї (Гончар, II, 1959, 257).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 441.