Про УКРЛІТ.ORG

потуха

ПОТУ́ХА, и, ж.

1. розм. Те саме, що розва́га. У тім льоху.. Сидів Тибурцій. Певне діло, він Попав у в’язні зовсім без причин.. То, бачте, Замітальський для потухи Таку для панства штуку відпалив [утнув] (Рильський, Марина, 1944, 42).

2. діал. Підтримка. Найшла на Семена несміливість, і він був би допевне вернувся назад, якби не почував тої потухи, що йде з читальником Паньком (Март., Тв., 1954, 114).

$ Ви́пити на поту́ху — випити під кінець, на прощання або на похмілля. — Вип’ю чарку, вип’ю другу, Вип’ю третю на потуху, П’яту, шосту, та й кінець (Шевч., І, 1963, 123); — Може, хто пулечку зіб’є або на потуху стаканчик-другий пуншу вип’є? — спитався Колісник (Мирний, III, 1954, 289); Вони обнялися і тричі поцілувалися. — На потуху треба випити,.. а то від твоїх кулаків в голові щось аж джмелі загули (Панч, Гомон. Україна, 1954, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 435.

Потуха, хи, ж.

1) Пріободреніе? Де в хаті свекруха, там сину потуха, а невістка ходить, як прибита муха. Грин. ІІІ. 300.

2) Випити на потуху. Выпить въ заключеніе. На потуху випийте четвертуху. Ном. № 11543. Далі глитнув з пляшки на потуху горілки. Стор. МПр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 384.

вгору