ПОТУСКНІ́ЛИЙ, ПОТУ́СКЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до потускні́ти, поту́скнути. Дивився [Єгор] на жінку й більш ні на кого, вилупивши свої великі, потускнілі від горілки очі (Григ., Вибр., 1959, 241); Потускнілі місця на латунних та алюмінієвих поверхнях можна легко обновити, якщо протерти їх гумкою для витирання чорнила (Веч. Київ, 26.II 1970, 4); Ви добре бачите, як потусклі очі вашого приятеля блиснули (Л. Янов., І, 1959, 432).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 435.