ПОТУРНА́К, а́, ч., заст., зневажл. Потуречений чоловік. — Торік восени рушив наш батько через море,.. і пішли вздовж турецьких берегів.. Потурнаки та звільнені бранці вказували нам путь (Тулуб, Людолови, І, 1957, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 434.

Потурнак, ка, м. Ренегатъ (отуречившійся). Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 383.