ПОТУРЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех., діал. Погнати. Зрадів парубок.. та мерщій потурлив барана на ярмарок (Укр.. казки, легенди.., 1957, 397); [Михайло:] Киргизи коней.. уосени на очах наших потурлили у степ, і вони пропали (К.-Карий, II, 1960, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 434.

Потурлити, лю, лиш, гл. Погнать. Мерщій потурлив барана на ярмарок. Грин. II. 276.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 383.