ПОТРОЩИ́ТИСЯ, ро́щиться, док., розм. Розбитися, розламатися, розтріскатися на частини під дією якої-небудь сили (часто про все або багато чого-небудь). Вони [доти] з першого удару потріскалися, потрощилися… (Гончар, III, 1959, 418); Пильнувалося також, щоб усе те, що вкладалося на вози, не загубилося по дорозі і не потовклося,.. щоб ніде ніщо не стукнулося по дорозі, не схитнулося, не розплескалося, не потрощилося (Тют., Вир, 1964, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 428.