ПОТРО́ХУ-ТРО́ХУ, присл., розм. Те саме, що потро́ху. Потроху-троху й вивчився працювати — там такі штучки різьбив на верстаті, що хоч на виставку (Ю. Янов., II, 1954, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 427.