Потребляти, ля́ю, єш, сов. в. потреби́ти, блю́, биш, гл.

1) Истреблять, истребить. Хоробрий дух роскошами всипляли, кругом султана честь і правду потребляли. К. МБ. XI. 151.

2) Истрачивать, истратить. За тиждень пуд муки потребить. Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 381.