ПОТОРКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і неперех. Торкнути кілька разів; торкати якийсь час. Старого козака повстрічає [зустріне Коновченко], Гордим словом зневажає, Молодого повстрічає,.. Стременем о грудь поторкає… (Укр.. думи.., 1955, 28); Жінка.. поторкала свою валізку, посовалась на канапі, як курка в піску, зручніш умощуючись (Досв., Вибр., 1959, 207).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 418.

Поторкати, ка́ю, єш, гл. Касаться, трогать, толкать. Вітрець віє, повіває і ворітечка поторкає. Чуб. III. 211. Старого козака совстрічає, — гордим словом зневажав; молодого совстрічає, — опрощення не приймає, стременем у груди поторкає. Лукаш. 43.

2) Потрогать, потолкать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 380.