ПОТО́ПТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потопта́ти. Глянь на луг — не вся травиця Ще потоптана упрах (Граб., І, 1959, 62); Там [на Україні] зараз вогненні заграви, руїн і навали сліди і дивиться місяць кривавий в потоптані катом сади (Сос., II, 1958, 264); Складачі [народних пісень] ті — переважно женщини [жінки], у котрих любов — найбільші святощі, єдина прикраса бідного, а так часто і безсердечно потоптаного та ламаного життя (Фр., XVI, 1955, 91); // у знач. прикм. Коронний гетьман Микола Потоцький стояв перед гетьманом Остряницею і Гунею в оточенні козацької старшини і, присягаючи, обіцяв від імені короля повернути Україні потоптані права (Довж., І, 1958, 273); // пото́птано, безос. присудк. сл. [Горніг:] Сплюндрували [ткачі] весь дім фабрикантові.. Поруччя на сходах поламано, підлоги позривано,.. попсовано, порізано, порозкидано, потоптано, порубано — вкрай сплюндровано! (Л. Укр., IV, 1954, 247); В країнах звірячого фашизму права людини потоптано, понищено, побито (Тич., III, 1957, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 418.