ПОТО́ПЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до потопи́ти2. Вони разом згинали коліна, благаючи бога, щоб припустив до вечері ті душі, що їх ніхто не знає, що пропадом пропадають,.. дорогами покалічені, водами потоплені (Коцюб., II, 1955, 336); Близько 1300 транспортів і більш як 1200 ворожих бойових кораблів були потоплені радянськими моряками (Ком. Укр., 5, 1970, 61); // пото́плено, безос. присудк. сл. Комісар згадав, що в цій воді багато потоплено людей, і вони, здалося йому, стоять шерегами на дні (Ю. Янов., II, 1958, 108).
2. у знач. прикм. Який потонув, утопився. В безперервних боях дивізія не раз зазнає гіркоти найтяжчих втрат, а все ж сили її зростатимуть; ворог не раз вважатиме її оточеною і знищеною, розсіяною в тайзі, потопленою в болотах, а вона виникатиме знову (Гончар, II, 1959, 303); У воді застигли блискучі, вилизані течією камінні брили, наче стадо потоплених турів (Кол., Терен.., 1959, 92); // у знач. ім. пото́плений, ного, ч.; пото́плена, ної, ж. Той (та), що потонув (потонула), втопився (втопилася). Витягав [Данько багром] якесь баговиння, зачіпав вербове корчомаччя, крок за кроком посуваючись далі: потоплених ніде не було (Гончар, II, 1959, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 417.