ПОТИНЬКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потинькува́ти. — Є добра глина, цеглу з неї роблять… І біла глина є. — А чому ж хати чорні, не потиньковані? — Та то ж дощі пообмивали (Шиян, Баланда, 1957, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 408.