ПОТЕТЕРІ́ТИ, і́ємо, і́єте, док., розм. Украй розгубитися, збентежитися від несподіванки, з переляку і т. ін., втративши здатність міркувати, рухатися тощо; отетеріти (про всіх або багатьох). Кинулись [дворові] у нову хату — аж Федір висить безпечно собі на трямку в сінях… Одрадяни, почувши про те, наче потетеріли… (Мирний, IV, 1955, 236).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 406.