ПОТЕПЛІ́ННЯ, ПОТЕ́ПЛЕННЯ, я, с.

1. Дія і стан за знач. поте́плі́ти. В результаті потепління в епоху епіпалеоліту на території Східної Європи поступово встановились ландшафтні умови, близькі до сучасних: тундра — на півночі, степи — на півдні (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 31); Відчувається легке потеплення, зима здає свої позиції (Ле, Опов. та нариси, 1950, 163); Вдень морозило, а зараз вітер повернув з півдня і настало раптове потепління (Гур., Життя.., 1954, 127); * Образно. Світ відчув потепління міжнародного клімату, пом’якшення напруженості у відносинах між державами (Ком. Укр., 4, 1960, 14).

2. перен. Пом’якшення, лагідність, ласкавість. Отава тримався суворого тону. Жодної нотки потепління! (Загреб., Диво, 1968, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 403.