ПОТЕ́МРЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до поте́мрити; // у знач. прикм. А тепер на потемрене око Накипа і у мене сльоза (Стар., Поет. тв., 1958, 198).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 402.