ПО́ТЕМНУ, присл., розм. Поночі, потемки, у темряві. Цього потемну не зробиш (Сл. Гр.); Іншим би разом вона побоялася йти отак потемну, а тут і не подумала — вийшла, й пішла, і йде (Дор., Не повтори.., 1968, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 402.

Потемну нар. Въ потемкахъ. Цього потемну не зробиш.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 376.