ПОТВЕРДІ́ШАТИ, ає, док.

1. Док. до тверді́шати. Їжакувате обличчя Безбородька ще більше відстовбурчилося, мовби на ньому потвердішала щетина (Стельмах, І, 1962, 150).

2. перен. Стати стійкішим, рішучішим; укріпитися в переконаннях. — Народ тепер здорово потвердішав! (Вишня, І, 1956, 394); // Набрати рішучішого виразу або інтонації (про обличчя, голос тощо). Він вибрався на полудрабок, зручніше вмостився, а з його очей струсилась п’янкувата посмішечка, — вони одразу потвердішали і причаїли в кутках іронічну озлобленість (Стельмах, Правда.., 1961, 358).

3. перен. Стати суворішим, менш чуйним (про вдачу).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 399.