ПОТА́ЙЛИВИЙ, а, е. Який неохоче ділиться з іншими своїми думками, почуттями, намірами; не схильний розповідати іншим про свої думки, почуття, наміри тощо; скритний. Марко став потайливий. Ніколи нічого не розповідав дома (Коп., Дуже добре, 1937, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 395.