Про УКРЛІТ.ORG

потаврувати

ПОТАВРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Поставити тавро на кому-, чому-небудь; помітити тавром усіх або багатьох. — Я, — сказав, ніби виправдуючись, Андрусь, — плутаю їх, одного Микиту й примічаю. Треба буде потаврувати їх, чи що (Кол., Терен.., 1959, 372); * Образно. Голова цього досить ще молодого чоловіка була наполовину сива, аж біла! Неначе капризна природа з народження так потаврувала людину ознакою неминучої трагедії віку — старості (Ле, В снопі.., 1960, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 393.

вгору