ПОСІ́В, у, ч.
1. Дія за знач. посі́яти; // Висівання, сівба. Орав [Іван] поле, сіяв, косив, жав, молотив, складав зерно — те на посів, те на поживу (Мирний, II, 1954, 109); — А хто одмінив перехресний посів пшениці? (Кучер, Трудна любов, 1960, 469); Дослідження нашої станції показали, що великим джерелом одержання додаткового зерна може бути підсів люпину до жита і змішаний посів з вівсом (Хлібороб Укр., 6, 1966, 20).
Післяжни́вні посі́ви — висівання сільськогосподарських рослин влітку безпосередньо після збирання озимих та ранніх ярих культур на зерно або після льону; Ущі́льнені посі́ви — вирощування на тій самій ділянці землі протягом усього безморозного періоду року двох або більше сільськогосподарських культур. При ущільнених посівах одночасно вирощують на одній і тій же площі декілька культур різних видів (Соц. твар., 3, 1956, 22).
2. Посіяне зерно, насіння. Тепер я певний, що з того посіву зійшла срібна нитка вівсів (Коцюб., II, 1955, 231); * Образно. В очах у нього лежало щось скрите і запечатане. Щось він приніс в собі, якийсь посів, що давав проріст десь у глибині (Коцюб., II, 1955, 192); // рідко. Сходи. Одразу виросли в одну ніч зелені посіви на нивах (Н.-Лев., IV, 1956, 9); Палило трави, замітало колодязі, з корінням видимало в людей із-під ніг посіви (Гончар, Таврія, 1952, 3).
3. Ділянка землі, засіяна яким-небудь зерном, насінням. Важкувато було батькові самому косити, бо посіву було завжди десятин сім-вісім (Головко, II, 1957, 512); Надходив кінець літа. На широких колгоспних ланах чорніли масиви озимих посівів (Ле, Опов. та нариси, 1950, 145).
4. спец. Уміщення мікроорганізмів у поживне середовище для розмноження. Посів на дизентерійні палички.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 326.