ПОСЬО́РБАТИ, аю, аєш і ПОСЬОРБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Сьорбаючи, поїсти або попити. А пересудливі жінки Побрали ще й ложки, Бо мали ту надію, Як море стане закипать, Щоб юшки добре посьорбать (Гл., Вибр., 1957, 68); Недовго побув на цей раз у матері Данько: посьорбав нашвидку з хлопцями гарячого борщу, подзьобав на бігу в садку вишень, що вже буріли, і подався на толоку: споряджена валка вже ждала (Гончар, II, 1959, 269); Діти вже п’ятий день сидять на пісній юшці, тільки й того, що окропцю посьорбають (Хижняк, Тамара, 1959, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 393.