ПОСУ́ХА, и, ж. Брак дощу влітку, що призводить до висихання грунту і загибелі рослинності; засуха. Погода змінилась, настала посуха, земля висохла так, що під ногами дзвеніла (Коцюб., II, 1955, 247); Давно-давно колись була страшна посуха; навколо пересохли ставки, криниці, джерела й струмки, і навіть земля почала горіти від безводдя (Стельмах, І, 1962, 576); У південному степу великої шкоди врожаю кукурудзи завдає посуха (Хлібороб Укр., 6, 1970, 18); * Образно. — Одно погано: вода розливає, а в горлі посуха! (Коцюб., І, 1955, 138); *У порівн. Наумиха не плакала. Горе посухою впало на її очі, висушило сльози (Коцюб., І, 1955, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 391.