ПО́СТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. по́стувати. Петрусь удавсь до другої сестри. — А ти, Масю, неодмінно начхай на те постування.. Ти й так мерзенна на пику, а од постування геть зневірнієш [схуднеш] (Крим., Вибр., 1965, 343).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 382.