ПОСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., розм. Те саме, що стели́ти. — Що будемо постилати? — Ой у тебе запащина, А у мене сірячина, То те будем постилати (Чуб., V, 1874, 191); Дівчата на берег полотна білити повиносили, вмочають, постилають… (Барв., Опов.., 1902, 544).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 374.

Постилати, ла́ю, єш, сов. в. послати, стелю, леш, гл. Стлать, постлать. — Що будемо постилати? — Ой у тебе запащина, а у мене сірячина, то те будем постилати. Чуб. V. 191. Послала баба рядна. Рудч. Ск. І. 37.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 370.