ПО́СТАРИЙ, а, е, розм. Підстаркуватий, пристаркуватий, літній. Боже мій милий! Чи се ж вона? Стоїть якась по́стара замучена молодиця, печаловита, боязлива… (Вовчок, І, 1955, 30); Вже постарий чоловік Онопа (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 369.

Постарий, а, е. Староватый, пожилой. Вже постарий чоловік Онопа. Н. Вол. у. Стоїть якась постара замучена молодиця. МВ. І.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 369.