ПОСПИНА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док., розм. Зіп’ястися, зіпнутися (про всіх або багатьох). Василина й Марія поспинались рачки і насилу встали на ноги (Н.-Лев., II, 1956, 116); Дівчата поспиналися аж на тин (Мирний, III, 1954, 40); // Випростатися, виструнчитися. На кладовищі діти пасли кіз і, загледівши чорну велику машину, зацікавлено поспинались на могилках, як живі стовпчики (Гончар, II, 1954, 180); Жовтіють тисячі соняшників, що ніби поспинались та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку (Н.-Лев., II, 1956, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 354.