ПОСПА́ТИСЯ ¹, пи́ться, док., безос., кому, розм. Поспати всмак якийсь час. Виростеш, сама ти І вервечки й бильця Будеш лаштувати, Довго не поспиться (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 99).

ПОСПА́ТИСЯ², спимо́ся, спите́ся, док., діал. Заснути (про багатьох). — Але як оце ми поспались у новій одежі? — питала Марія у Василини (Н.-Лев., II, 1956, 118); Потім дітей, як поспались, загорожено [загороджено] ширмою, а ми засіли до стола, маючи пити чай (Л. Укр., III, 1952, 707).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 354.

Поспатися, спимо́ся, спите́ся, гл. Заснуть (о многихъ). Вони слухали, слухали й трохи не поспались. Левиц. Пов. 141.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 366.