ПОСПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Спалити все або багато чого-небудь. Він [цар] запалив палати, де жив син. Рожевії кущі розрив-скопав він, Поспалював високі кипариси (Крим., Вибр., 1965, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 354.