ПОСОБОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., церк. Виконати обряд соборування хворого перед смертю. Пособорували генеральшу в обідню годину, а на ранок і по душі продзвонили… (Мирний, II, 1954, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 351.

Пособорувати, рую, єш, гл. Пособоровать, совершить надъ больнымъ таинство елеосвященія. Пособорували, посповідали і запричастили (хворого). ЗОЮР. II. 283.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 365.