ПОСМІ́ШКУВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що насмі́шкуватий. Голос актрисин був.. ніжний і добрий, хоч трошки посмішкуватий (Л. Укр., III, 1952, 695); Ясько поглядає спідлоба, очі в нього.. трохи посмішкуваті (Тудор, Вибр., 1949, 336).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 348.