ПОСМИРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, розм. Док. до смирні́ти. Як довідався [Юрішко].., що у нього в хаті Марусяк гостив — нараз дивно якось посмирнів і затих. Лице стало темне, рот мов розірвався… (Хотк., II, 1966, 255).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 346.